Вихідні на самоті

Друзі, якщо ви переймаєтесь тим, що зараз знаходитесь на самоізоляції, не варто хвилюватися. Багато письменників відмовились від публічності на користь спокою та самотності.

Харпер Лі (1926 – 2016) Американська письменниця і публіцистка.

Вона віддавала перевагу зберігати мовчання на всіх публічних заходах, у яких їй довелося брати участь. Так, в 2007 році на церемонії вшанування в рідному штаті Алабама, Харпер Лі відмовилася звернутися з промовою до публіки, зауваживши, що «буди мовчазним краще, ніж бути дурнем».

Віктор Пєлєвін. Російський прозаїк і перекладач.

Він не влаштовує читань і ніколи не з’являється на публіці, вважаючи за краще анонімне спілкування в інтернеті. Будучи прихильником буддизму, він декларує свою байдужість до слави і суспільного видання, стверджуючи, що зайва інформація тільки відволікає від роботи.

Марсель Пруст (1871 – 1922) Повне ім’я Валантен-Луї-Жорж-Ежен-Марсель Пруст – французький письменник, есеїст та критик.

З 9 років Пруст страждав від важкої форми астми і після погіршення майже перестав виходити з дому, повністю присвятивши себе письменництву. Він зачинявся в студії, що не пропускала сонячного світла – за допомогою наглухо закритих створом він боровся зі своєю недугою. Стіни його спальні були оббиті корковим деревом і не пропускали жодного звуку з вулиці.

Емілі Діккінсон (1830 – 1886) Англійська поетеса.

Невідомо, що підштовхнуло її до добровільного самітництва – психологічні проблеми, суворе релігійне виховання або втрати близьких людей. Останні два десятиліття вона не покидала сімейного гнізда, розмовляла з відвідувачами через закриті двері, частування сусідським дітям спускала в кошику через вікно з другого поверху. Більшість друзів знали Діккінсон виключно по листуванню.

Джером Селінджер (1919 – 2010) Американський письменник.

Чим масовим ставав успіх «Над прірвою во житі», тим сильніше його автор віддалявся від світу. У 1965 році він перестав публікуватися і закрився у своєму особняку в містечку Корніш. Там він проводив час, долучаючись до східних духовних практик, нетрадиційної медицини, писав виключно для себе і порушував тишу лише через адвокатів, щоб осадити чергового біографа. У 1980 році він перестав давати інтерв’ю. До цього школярці Ширлі Блейн вдалося поговорити з письменником і опублікувати матеріал в місцевій газеті. Селінджер був у люті. Пізніше він через суд домагався заборонити використання його кореспонденції як матеріалу для біографії.