Поетеси села

     Про наші села кажуть, що вони талантами зоріють. І дійсно так. Співаки і музиканти, танцюристи і вишивальниці.

     А ще в наших селах живуть талановиті поетеси, які бачачи цю красу відтворюють її в своїх поетичних творах.

     Кудас Лариса Василівна яскраво описує всю красу рідних сіл. А Гасенко Любов Василівна пише пісні, гуморески і чудові казки для самих маленьких своїх односельців.

Гасенко Любов Василівна

Баба  Ганя  і  “зірка”

Перед  телеком  сидить  баба  Ганя  наша,

І  бухкоче-клекотить, як  в  казанку  каша.

Подивилася  концерт, де  зірка  співала —

Від  обурення  з  дивану  ледве  не  упала.

“Святий  Боже! Люди  добрі! Що  ж  воно  лопоче?!

Майже  голе, волохате, витріщило  очі, -

Виє  так, що  всі  собаки  у  селі  сховались!

І  ця  потороч  “звіздою”  взяла  та  й  назвалась…

Гордо  дметься, ще  й  поради  дає  без  упинку;

Сором  батькові  дивитись  на  таку  дитинку. ”

І  бабуся  пригорнула  до  себе  онука:

“А  ну, Петрику, зроби, щоб  не  було  звуку.

Та  давай  з  тобою  втнемо  щось  людське, хороше,

Бо  душі  і  серцю  треба  більше, аніж  гроші. ”

І  до  вечора  співали  з  Петриком  бабуся,

Про  вербу  і  про  калину, що  росте  у  лузі.

Про  хоробреє  козацтво, про  любов  і  дружбу,

Про  дівчину, що  милого  виряжала  на  службу…

Гарна  пісня — як  молитва: лікує, втішає,

Бо  складалася  народами. Звідси  й  силу  має.

“Звьозди”  зникнуть  швидко-хутко, всі  про  них  зубудуть,

А  народні  пісні  жити  ще  століття  будуть.

Кудас Лариса Василівна

Минають дні і ночі у журбі

Пройдуть літа і виростуть онуки

Та пам’ятати буду я мов сон

Тебе мій милий, твої рідні руки.

Не має спокою і туга на душі

Бо з тих країв ніхто не повертався

Як там тобі?

Хто ти тепер мені?

Зв’язок на віки вічні обірвався

Прошу я в долі тільки за одне

Щоб зберегла мене в часи лихії

Не підкосила, не зігнула до землі

А дарувала радість і надії

Бо хочеться повірить, як колись,

Коли про тебе тільки були мрії

Ти ангелом моїм тут залишивсь,

Щоб берегти мій сон, мої надії.

Куди пішов ти?

Звідки прийдеш?

Мене ти вже ніколи не знайдеш.

Бо розірвалася одна на двох стежина

З якої починалася родина.

Так, обірвалася стежина у раю

Та, на якій одна я тут стою.