Великдень – одне з найбільших
й найшанованіших християнських свят, приурочене воскресінню Христа.
Традиція українського
писанкарства – це давнє і вічно молоде мистецтво, яке вражає своєю художньою
довершеністю, багатством сюжетних композицій, неповторністю кольорових гам.
Невеличка за розміром, але глибока за змістом, українська писанка несе прадавні
символи світорозуміння, поєднує минуле і сучасне, язичницьку віру у відновлення
природи і християнську ідею воскресіння Людини – Духу. Мереживо на наших
писанках, це не просто набір знаків, прикрас – це символічна мова, якою
спілкувалися наші пращури зі Всесвітом. Українці споконвіку вірили в магічну
силу писанки і були переконані, що вона приносить щастя, добро, достаток,
захищає людей від зла.
Дивні, яскраві, чарівні,
барвисті… Які слова ще потрібно знайти, щоб описати красу, яка виходить від
пасхальних писанок? Маленьке
диво відбувається кожного разу, коли останні краплі воску сходять з розписаного
яйця і малюнок виявляється…
Наші предки
вірили, що весь світ виник з космічного яйця. З його шкарлупи з’явилося
піднебіння, з плівки – хмари, з білка – вода, з жовтка – земля. Яйце було
емблемою Сонця-Весни, частинкою дивної сили, що дає життя всьому живому.
Писанка готова. Тепер
можна її і освятити, і подарувати чи просто випробувати на міцність.
Немає коментарів:
Дописати коментар