Плач мертвої зони

Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю - і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

Ліна Костенко

Минуло вже 34 роки з тих пір, як вибухнув 4-ий енергоблок Чорнобильсткої АЕС.

Аварія, що сталася 26 квітня 1986 року, стала однією з найбільших екологічних катастроф в історії людства. В атмосферу потрапило 190 т радіактивних речовин. Вісім зі 140 т радіактивного палива реактора опинилася в повітрі. Інші небезпечні речовини продовжували покидати реактор у результаті пожежі, що тривала майже два тижні.

Вона вплинула на долі мільйонів людей.

Відразу ж після катастрофи загинула 31 людина, а радіактивного ураження зазнали  близько 600 тис. осіб, насамперед ліквідатори катастрофи.

Від аварії постраждало 7% населення України, що становить 3361870 осіб…

Згадування чорнобильської катастрофи викликає думки про смерть, руйнування, невиліковні хвороби та інші негативні наслідки.

Не варто забувати, що людина – істота не досконала, і все, створене нею, може мати хибу.

Американський телеканал НВО зняв п’ятисерійний серіал «Чорнобиль» про вибух на ЧАЄС в квітні 1986. Особливістю серіалу є те, що його творці не хотіли зробити звичайне шоу-катастрофу, а хотіли показати людську сторону трагедії.

Цей серіал можна подивитися за посиланням:  https://kinoguru.be/296-chornobil.html