Моє казкове літо

 

На початку літа в Обривській сільській бібліотеці було оголошено літературний конкурс «Моє казкове літо». Діти віком від 7 до 15 років мали можливість проявити свої таланти, розкрити свою творчу особистість.

Найкращу роботу обрало журі в складі Гасенко Любов Василівни (письменниці-односельчанки) та Крайнюкової Людмили Василівни (вчитель української мови та літератури). Журі розглянуло 7 робіт юних казкарів.

Переможницею стала Гурбіна Софія (9 років). А ось і її казка.

Моє казкове літо

Коли я прокинулась першого червня, я зрозуміла: ось воно, літо! Привіт, канікули! Привіт, розваги, море, ігри і веселощі досхочу! Я вибігла на вулицю і… зупинилася. А з чого ж почати?

На море самотужки не поїдеш – треба чекати відпустки батьків… Половина друзів десь раптом зникла – хутко роз’їхалися по бабусям… І з омріяних розваг залишилися тільки мультики та трохи більше часу, щоб поспати вранці – не, це не рахується…

- Не сумуй, Софійко! Якщо хочеш, я допоможу тобі гарно провести час! – раптом почулося мені десь поруч. Голосок був ледь чутний, але бадьорий і веселий, і мені стало цікаво, хто ж це розмовляє зі мною. Я почала озиратися і нарешті побачили на кущику троянди… маленьку фею! Справжню! Золотаво-прозору, з крильцями, у мерехтливому вбранні і сяючих черевичках!

- Ох ти… оце дива… - прошепотіла я, обережно підходячи до маленької чарівниці. – Ти справжня фея? Я не сплю? Це не сон?

- Я – найсправжнісінька фея, мене зовуть Сіяна, у мене є багато подруг і друзів, і якщо захочеш, я вас познайомлю! З нами тобі не буде коли нудьгувати! – засміялася Сіяна, перелітаючи з квітки мені на плече. – Ну то як, подружимося?

- Звичайно! Я навіть подумати не могла, що познайомлюся з феями! – вигукнула я – і почалося моє чарівне літо!

Ми з Сіяною були зайняті з ранку до вечора: допомагали трояндам і ліліям гарно цвісти; шукали зниклого горобчика, щоб повернути у гніздо; збирали пилок з квітів, щоб феї приготували з нього корисну їжу для хворої бджілки… Подруги Сіяни – Райдужана, Капляля, Політана, Туманіда – навчали мене усьому, що знали про сонце, вітер, воду і повітря, а знали вони дуже багато! Я могла слухати їх годинами, захоплюючись тим, який же цікавий навколишній світ, що до знайомства з феями був якийсь нудний і сірий.

А хлопці-фейці! Мятніус, Персикус, Булкус, Борщіус! Оце витівники, чесне слово! Ми з ними готували салати для метеликів, вивчали користь різноманітних трав, а з допомогою Борщіуса я зварила свій справжній перший борщ! Правда, трохи пересолила, але то вже таке…

Літо промайнуло, як один яскравий, радісний день, сповнений різноманітними добрими справами. Феї навчили мене найголовнішої магії – добру і увазі до інших.

Дякую, Сіяно! Дякую, феї! Буду чекати нового літа!