Українську Конституцію знов святкує нація

   25 років тому, 28 червня 1996 року, Верховна Рада України прийняла нову Конституцію – Конституцію незалежної України. Цій доленосній події передували 6 років наполегливої і важкої праці, консультацій, криз і домовленостей. Схвалення Основного Закону стало точкою відліку нової епохи в історії нашої держави, що забезпечило стабілізацію суспільно-політичної ситуації в країні.

   Напередодні Дня Конституції Обривська сільська бібліотека разом з Обривським будинком культури провели патріотичну годину «Українську Конституцію знов святкує нація».

  Бібліотекар розповіла дітям про те, як «народжуються» закони; пояснила, що Конституція надає дітям рівні права та не допускає жодного насилля над дитиною. Читачі підготували інформхвилинки «Я потрібен світу і державі», та взяли участь у вікторині «Що робить нас українцями» і у конкурсі малюнків «Конституція і ми».

В кожен дім несуть багато радості Зелені свята

 Від того, як ми шануватимемо своїх предків, свої кращі традиції, залежатиме наша духовність, наша цивілізованість і майбутнє нашої України…  

Василь Скуратівський

   Свято Трійці – одне з найулюбленіших в Україні, бо дарує надію на щедрий урожай. Свято Трійці, або, як його ще називають, зелені святки, святкують на п’ятидесятий день після Великодня. Цей день об’єднує всіх християн з богом, єдиним у трьох особах: богом-батьком, богом-сином, богом-святим духом. Головний зміст свята – прославити рослинний світ, сонце, предків.

   Зелені свята святкують цілий тиждень. Напередодні свята, в суботу, будинок прикрашають гілками, травою, квітами. У цей день дівчата йшли у поле за квітами для вінків. Існувало повір’я, що на Трійцю, втілившись у зелень, у домівки приходять предки, благословляючи своїх нащадків миром і любов’ю.

   До свята Трійці в Обривській сільській бібліотеці оформлено тематичну поличку «В кожен дім несуть багато радості Зелені свята».

Гортаючи призабуті сторінки

      Творами цих авторів колись зачитувались. А сьогодні… Нікому не потрібні, забуті, відкинуті, поступово набувають статусу «забуті». Їх рідко читають, вони давно не перевидавалися, стоять сиротливо на полицях в надії, що хтось коли-небудь протягне до них руку, візьме з полиці і знову почне читати, тим самим не даючи книгам остаточно зникнути, піти в небуття. Але забуті абсолютно не заслужено… Пропонуємо згадати деякі з них, звернувшись до ретро-виставки «Гортаючи призабуті сторінки».